У Міжнародний день людей з інвалідністю у ВНМУ пройшла дискусія про інклюзію, взаємодопомогу та безбар’єрність

До Міжнародного дня людей з інвалідністю, який відзначається 3 грудня, Навчально-науковий інститут психології та ментального здоров’я ВНМУ ім. М. І. Пирогова організував для студентів зустріч, присвячену темі підтримки, розуміння та взаємодопомоги.

Йшлося про інклюзію як суспільний процес, який відбувається в Україні на тлі спричинених війною соціально-економічних зрушень, міграції, загроз для життя.  Інклюзивність суспільства потребує не тільки взаємної поваги, людяності, безбарʼєрності, але й вміння правильно спілкуватись.

Надважливість теми зустрічі підкреслив у вступному слові проректор з наукової та навчально-виховної роботи Костянтин Вергелес.

Розповідь модератора — асистента кафедри медичної психології та психіатрії Андрія Новицького  — почалась з суворої статистики: за даними Мінсоцполітики, станом на 2024-2025 роки в Україні зареєстровано щонайменше мільйон людей з інвалідністю, з яких 300 тисяч — діти.

Андрій Валерійович докладно зупинився на термінології коректного спілкування з особами з інвалідністю, яке має базуватися на відкритості й повазі до гідності іншої людини.

Велике зацікавлення аудиторії викликали приклади сфер впровадження інклюзії — їх спікер супроводив ситуаціями з реального сучасного життя українців; а також огляд тематичних фільмів і короткі біографії особистостей, яким фізичні обмеження не завадили повноцінно реалізуватись у житті.

Продовжив дискусію виступ студента 3-го курсу Микити Шаповалова. Він проаналізував складники безбарʼєрності й сформулював засади етичної взаємодії з різними людьми. Зокрема — із тими, хто має важкий досвід війни, участі у бойових діях.

У завершальному слові в.о. директора ННІ психології та ментального здоров’я професор Олександр Белов окреслив категорії людей з особливими потребами і коротко охарактеризував проблематику патологій психічного здоровʼя.

У підсумку зустріч не лише розширила професійний кругозір майбутніх лікарів і психологів, а визначила важливе розуміння: інклюзія — це не разова ініціатива й не формальність, а частина нашого життя, яка потребує системної уваги та дій. І за створення середовища, у якому людям з інвалідністю буде комфортно навчатися, працювати, пересуватись і жити без перешкод та упереджень, особисту відповідальність несе кожен з нас.

Медіацентр ВНМУ