Запрошуємо до створення народної електронної книги про ВНМУ

Видавничий дім «Моя Вінниччина» спільно з медіацентром ВНМУ імені М. І. Пирогова розпочинають новий проєкт серії «Твої люди, Вінниччино». Стати його співавтором може кожен з вас.

Долучайтесь у фейсбуці до створеної нами групи «ПУЛЬС: Вінницьке університетське братство», долучайте до цієї групи своїх друзів, знайомих. «Пульс» розміщує усі матеріали, які торкаються минулого і сучасного нашого медичного університету, його викладачів і випускників —  за цими публікаціями вашими згодом ми і формуватимемо книгу-історію цього славетного закладу. Ми прагнемо створити книгу цікаву і доступну широкому загалу, освітлену гуманізмом, людяністю, самовідданістю.

ЩИРА ПОДЯКА ЗА ЦІКАВІ ПЕРШІ ПУБЛІКАЦІЇ, ПІДКАЗКИ І ДОПОМОГУ РЕДАКЦІЙНІЙ ГРУПІ ВІДОМИМ ВІННИЦЬКИМ КРАЄЗНАВЦЯМ ПЕТРУ СКОРУКУ ТА ОЛЕКСАНДРУ ПЕТРОВСЬКОМУ, активній учасниці багатьох проектів Видавничого Дому ТЕТЯНІ ГАМЕЙ!

 

ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВЖДИ: ЄДНІСТЬ ПОКОЛІНЬ

Пишемо Народну книгу-історію Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова. Долучайтесь до її електронної версії!

Вікно перше

Передісторія


1921 рік. В Подільській губернії, як і в країні загалом, складна ситуація з охороною здоров’я людей. Як видно з наведеної таблиці, в нас в цьому питанні ситуація гірша середньої. Губернська влада після численних дискусій вирішує відкрити і відкриває в цьому році Вінницький фармацевтичний інститут. Він має забезпечити існуючі лікарні, фельдшерсько-акушерські пункти, фармацію кваліфікованими кадрами, яких гостро не вистачає.

***

«Основний тягар подання медичної допомоги селянам, які становили переважну більшість населення країни, був покладений на сільські лікарські дільниці. На кожну лікарську дільницю в українських земських губерніях в 1913 році в середньому припадало 27,1 тисячі чоловік, у Волинській 32,9 тисячі, в Київській — 37,8 тисячі і в Подільській — 41,8 тисячі чоловік. Середня площа дільниці становила 536 км2, середній радіус обслуговування — 13,6 км. В 1913 році один лікар припадав в середньому на 16,1 тисячі жителів, одне лікарняне ліжко — на 2,3 тисячі, одна акушерка — на 42 тисячі жителів. Асигнування на душу сільського населення в цих губерніях у 1912 році становили 78,6 копійок (по всіх земських губерніях Росії вони становили 66 копійок)». (Джерело:І.Д.Хорош.  Розвиток охорони здоров’я на селі в Українській РСР

***

1931 рік.

21 грудня 1931 року щоденна газета Вінницького міськкому КП (б)У, міськради та міськпромради «Ленінський шлях» розповіла про відзначення 10-річчя вінницького фармацевтичного інституту.

10 років вінницького фармінституту


Сьогодні вінницький фармацевтичний інститут святкує 10 роковини свого існування. За 10 років інститут дійшов чималих досягнень.

Інститут неухильно бореться за пролетаризацю складу студентства. Коли 1921 року робітничо-селянська частина учнів становила ледве 0,04, то 1931 року вона зросла до 70 відс. 1931 року організовано фармробітфак, на якому вчаться 174 робітників та колгоспників.

За 10 років фармінститут дав 8 випусків аптечних робітників та 4 випуски перекваліфікованих старих аптечних робітників (750 осіб).

Цього, безперечно, замало. Для теперішніх умов такі темпи в роботі інституту ще незадовільні. Розвиток нашого господарства вимагає значно більшої кількости фахівців. Отже, фармінститут повинен збільшити, найближчим часом кадри студентства.

Велике місце в роботі інституту посідає наукова робота. За цей час виконано ряд праць, що багато важать у вихованні фармацевтичних кадрів (підручники фармхемії), у вивченні нашого краю (рослинність Поділля), розвиткові промисловости Вінниччини (етерові олії), в застосованні в економіці хемічної аналізи (робота катедри аналітичної хемії) тощо.

Велику увагу приділяє інститут громадській роботі. Поліпшення громадського харчування, зміцнення обороноспроможности країни знаходять свій відбиток в організації спеціальних лабораторій при інституті; в навчанні студентства прикладати свої знання на фронті реконструкції побуту трудящих. Ліквідація неписьменности, культшефство над колгоспами, боротьба з реліґійними забобонами тощо посідають значне місце в роботі інституту.

За цих 10 років фармінститут значно зріс. Якщо 1921 року бюджет інституту становив 24 тисячі карб., то цього року він становить 303 тисячі карб. Інститут має гарно устатковані лябораторії, забезпечений науковими кадрами.

Більше зв'язку в виробництвом, цілковита пролетаризація  студентського складу, подальше неухильне застосування марксизму-ленінізму в науці, утворення твердої матеріальної бази — ось головні завдання інституту на 11 рік. Досвід та досягнення в роботі за 10 років - найкраща гарантія, що завдання ці виконаємо.

Отелін

***

Отелін Олександр Анатолійович - директор Вінницького фармацевтичного інституту 1930-1931 рр., народився у Тульчині 31 грудня 1904 р.

Закінчив медичний факультет першого Харківського медичного інституту у 1930 р. Навчався у аспірантурі (1931-1933), асистент (1931-1938), доцент (1938-1941), в.о. завідувача кафедрою нормальної анатомії, професор першого Харківського медичного інституту (1941-1945), завідуючий (1845-1946), професор (1946-1948) кафедри нормальної анатомії Львівського медичного інституту.

Автор біля 100 наукових праць, в тому числі монографій, розділів у підручниках та атласі анатомії людини. (Джерело: Аптека-музей у  Тульчині)

Вікно перше відчинив М.Каменюк