history

Загальна інформація 

Кафедра педіатрії №1 розташована на базі Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 108, e-mail:pediatria1work@gmail.com), на першому поверсі консультативної поліклініки.

                                     

  

Науковим та клінічним напрямком кафедри є оптимізація підходів до надання медичної допомоги новонародженим та дітям раннього віку, проблеми дитячої пульмонології, алергології, нефрології, кардіоревматології, гастроентерології.

Усі вітчизняні та іноземні студенти вивчають на кафедрі педіатрію та неонатологію. Суттєво розширилася робота на післядипломному рівні: проводиться підготовка лікарів-педіатрів та неонатологів в інтернатурі, спеціалізація та передатестаційна підготовка неонатологів та лікарів загальної практики-сімейної медицини.

Професорсько-викладацький склад кафедри нараховує 17 викладачів, в тому числі 3 доктора медичних наук та 13 кандидатів медичних наук.

Викладацький склад кафедри: 

1. Яблонь Ольга Степанівна – завідувач кафедри, доктор медичних наук, професор.
2. Токарчук Надія Іванівна - доктор медичних наук, професор.
3. Процюк Тетяна Леонідівна - доктор медичних наук, професор.
4. Чекотун Тетяна Вікторівна -  завуч кафедри, кандидат медичних наук, доцент.
5. Пахнюща Ніна Михайлівна - кандидат медичних наук, доцент.
6. Рубіна Оксана Семенівна - кандидат медичних наук, доцент.
7. Антонець Валентина Андріївна - кандидат медичних наук, доцент.
8. Саврун Тетяна Ігорівна - кандидат медичних наук, доцент.
9. Мазулов Олександр Васильович - кандидат медичних наук, доцент. 
10. Герасимова Олена Вікторівна - кандидат медичних наук, доцент.
11. Мазур Олена Геннадіївна - кандидат медичних наук, доцент.
12. Конопліцька Анастасія Петрівна - кандидат медичних наук, доцент.
13. Пугач Марина Миколіївна - кандидат медичних наук, доцент.
14. Ремінна Інна Ігорівна - кандидат медичних наук, асистент.
15. Чорнопищук Наталія Петрівна - кандидат медичних наук, доцент.
16. Бедрій Наталя Миколаївна - доктор філософії, асистент.
17. Назаренко Олексій Петрович - асистент.

Дисципліни, які викладаються на кафедрі:

Педіатрія (4 курс, вітчизняні та іноземні студенти).                                                                Педіатрія (медична психологія 2 курс, 3 курс, 4 курс, 5 курс, 6 курс).                                Неонатологія (5 курс, вітчизняні та іноземні студенти).                                                      Інтернатура з педіатрії.                                                                                                                  Інтернатура з неонатології.                                                                                                     Спеціалізація та передатестаційна підготовка неонатологів та лікарів загальної практики-сімейної медицини.

Історія створення кафедри 

 

  Перша кафедра дитячих хвороб була створена у 1934 році професором Б.П. Бруханським, який очолював її впродовж 10 років.  Бруханський Борис Петрович (23.07.1871 – 12.09.1943) - педіатр, доктор медицини (1918). Закінчив медичний факультет Московського університету (1898). Стажувався до 1901 р. у клініці видатного педіатра Н. Ф. Філатова. У 1901 р. його запросили очолити першу дитячу лікарню в м. Саратов, відкриту того самого року. Засновник та очільник з 1913 р. Товариства для боротьби з дитячою смертністю. Упродовж 1919-1929 рр. викладав на кафедрі інфекційних хвороб медичного факультету Саратовського університету. З 1922 р. очолив самостійний обов’язковий курс дитячих інфекційних хвороб. Співпрацював у Саратові з дитячою Поздєєвською лікарнею. У 1914 р. організував школу нянь для підготовки молодшого медичного персоналу для забезпечення дитячих закладів, які відкривалися під його керівництвом. У 1928 р. був обраний професором кафедри дитячих хвороб Північно-Кавказького університету в Ростові-на-Дону, сюди у лютому 1929 р. переїхав на работу, згодом – в м. Баку. Упродовж 1930-1936 рр. очолював кафедру дитячих хвороб Бакинського медичного інституту і одночасно був директором Азербайджанського НДІ охорони материнства і дитинства. Завідувач кафедри дитячих хвороб Вінницького медичного інституту з 1936 по 1941рр. Автор понад 40 наукових праць, присвячених різноманітним аспектам педіатрії, зокрема, лікування шлунково-кишкових захворювань, малярії, ревматизму у дітей тощо.На кафедрі працювали тоді доц. М.О. Цукерман і три асистенти. Співробітники кафедри дитячих хвороб розробили і запровадили в практику багато заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації лікарів-педіатрів. Особливу увагу приділяли вивченню захворюваності дітей до одного року, зменшенню захворюваності та смертності у цій віковій категорії дітей. Належна увага приділялася в довоєнний період підвищенню якості роботи всієї системи дитячих лікарняних та профілактичних закладів, покращенню медико-санітарного обслуговування дітей в яслах, дитячих садках та школах. У Вінниці проф. Б.П. Бруханський разом з колективом кафедри активізували роботу наукового товариства дитячих лікарів, з його ініціативи створено штаб по боротьбі з літніми дитячими проносами. 

Після звільнення Вінниці від фашистської окупації у 1944 році кафедру педіатрії очолив професор О.А. Розумовський (31.06.1867 р.н.). Закінчив в 1991 році Московський медичний університет, медичний факультет. З 1892 ро 1894 рік працював лікарем епідеміологом в м. Одеса, Україна. З 1894 по 1918 рік працював сільським лікарем Московського виховного будинку, де з 1902 року працював лікарем у відділенні для дітей грудного віку. З 1918 по 1925 рік працював дитячим лікарем в м. Вінниці. В 1919 році відкрив першу у Вінниці жіночу кімнату та молочну кухню. З 1925 по 1926 рік працював головним лікарем дитячої лікарні «Дет-Городка «Ленинск» в Київській області. З 1926 року по 1931 рік працював завідувачем дитячого відділення в окружній лікарні в м. Шахти, нині Ростовської області, Росія. З 1931 по 1944 рік працював лікарем-педіатром в різних лікарнях міста Вінниці, займав керівні посади завідувача відділення та центру. В 1944 році очолив кафедру дитячих хвороб Вінницького медичного інституту. Нагороди: в 1922 році отримав премію за ударну роботу в дитячій лікарні, а в 1937 році отримав персональну пенсію до 45-річчя своєї трудової діяльності. Наукова діяльність: в 1907 році захистив дисертацію в Московському медичному університеті на тему: «Craniotabes іnfantum – Розм’якшення черепа у дітей», за яку йому присвоєно ступінь доктора медицини, 23 жовтня 1948 року дисертацію «Craniotabes іnfantum – Розм’якшення черепа у дітей» розглянули на Вченій Раді в Києві і підтвердили звання доктора медичних наук в Україні, а 21 грудня 1948 року було присвоєно звання професора рішенням Вченої ради Вінницького медичного інституту. Розумовський О. А. є автором 10 друкованих робіт.

Колектив кафедри складався з 4 асистентів, клінічного ординатора і лікаря-лаборанта. Науковим спрямуванням кафедри в той час було вивчення питань захворюваності на рахіт, хронічних розладів харчування та інфекційних хвороб у дітей. За цими темами опубліковано ряд наукових повідомлень у періодичній пресі, а проф. Розумовський О.О. захистив докторську дисертації на тему: «Пом’якшення черепа у дітей». 

У 1951 році кафедру педіатрії очолила доцент С. А. Піотровська-Векслер. Доцент Софія Аронівна Піотровська-Векслер (1892 р.н.). В 1924 році закінчила Харківський медичний інститут. Після закінчення інституту працювала лікарем-стажистом в Харківському Охматдиті, а з 1 серпня 1925 року призначена на посаду завідувача Харківської дитячої консультації. З 1926 по 1928 рік працювала лікарем «Южных железных дорог». В 1929 році працювала інспектором Охматдита Наркомадрава УССР, а в 1930 році була інспектором ОЗД Харківського округу. З 1931 року працювала асистентом кафедри педіатрії Харківського медичного інституту. Під час Другої світової війни працювала в м. Омськ асистентом в медичному інституті. З 1946 по 1947 рік працювала лікарем-педіатром в 3-й дитячій поліклініці та фельдшерсько-акушерській школі в м. Миколаїв. З 1947 року працювала в.о. доцента кафедри дитячих хвороб Вінницького медичного інституту, а в 1951 році стала завідувачем цієї ж кафедри. Наукова діяльність: в 1947 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Матеріали вивчення кров’яного тиску при пневмонії у дітей раннього віку у зв’язку з застосуванням ванн». В 1949 році отримала звання доцента кафедри дитячих хвороб. Є автором 18 публікацій. Нагороди: була відзначена двома медалями президіумом Верховної Ради СССР (1 – за перемогу над Германією в Великій Вітчизняній війні, 2 – за доблесний труд в Великій Вітчизняній війні). 

Колектив кафедри спрямовував свої зусилля на надання допомоги органам охорони здоров’я, підвищення кваліфікації лікарів-педіатрів міста та області, на покращення організаційно-методичної роботи і покращення якості викладання педіатрії.

З 1952 до 1960 року кафедру педіатрії очолював доцент М.М. Красногорський. Красногорський Микола Миколайович (04.06.1922 р.н.) закінчив Ленінградську військово-медичну академію (1944 р.). Працював клінічним ординатором кафедри дитячих хвороб Ленінградської військово-медичної академії. Потім був лікарем авіаційної бази Балтійського флоту, м. Ленінград (1944-1946 рр.), надалі  - науковим працівником у  науково-дослідних інститутах у м. Ленінграді (1946–1952). З 1952 по 1960 роки - завідувач кафедри дитячих хвороб Вінницького державного медичного інституту. Науковий шлях – кандидат медичних наук – 1946 р., доцент – 1953 р., доктор медичних наук – 1964 р., професор – 1965 р. Автор близько 30 наукових праць. Підготував 5 кандидатів наук. Напрямки наукових досліджень: вивчення характеристик інфрачервоного (теплового) випромінювання, показників вищої нервової діяльності дітей у нормі та закономірності змін цих показників при деяких формах патології – ревматизмі, поліомієліті, токсичній диспепсії та ін.

Упродовж 1952-1960 років на кафедрі працювало разом з завідувачем три асистенти та лікар-лаборант. Наукові дослідження мали фізіологічний напрямок і були пов’язані, переважно, з вивченням судинних реакцій на термічні подразники при різних станах у дітей (хронічні розлади харчування, пневмонія, диспепсія та ін.). З даної проблеми виконана і захищена кандидатська дисертація М.П. Дергильовою на тему: «Безумовні судинні реакції та термічні подразники у дітей з хронічними розладами харчування», більше 15 праць опубліковано в періодичній пресі. 

У 1960-1962 роках кафедрою педіатрії завідувала доц. Є. І. Мечинська. Доцент Мечинська Єлизавета Іванівна (26.08.1915 р.н.) – в 1938 році закінчила Кримський медичний інститут. Згодом після завершення інституту працювала з 1938 по 1941 рр. на посаді завідувача дільничної лікарні в Красно-Перекопському районі. З 1941 року працювала в м. Москва, Росія, спочатку педіатром в поліклініці №5 м. Москва, потім начальником донорського пункту райпедіатра Тимірязевського району. В 1947 році почала працювати асистентом кафедри педіатрії Кримського медичного інституту. В 1954 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Матеріали по ефективності протитуберкульозної вакцинації серед дітей м. Сімферополь». З 1954 по 1957 рік тимчасово виконувала обов’язки завідувача кафедри пропедевтики дитячих хвороб педіатричного факультету Кримського медичного інституту. Після приєднання кафедри пропедевтики дитячих хвороб до кафедри дитячих хвороб лікувального факультету Є. І. Мечинська почала працювати на цій кафедрі на посаді в.о. доцента. З 1960 року почала працювати на кафедрі дитячих хвороб Вінницького медичного інституту на посаді в.о. доцента, згодом стала завідувачем цієї ж кафедри, а в лютому 1961 року їй присвоєне звання доцента. Єлизавета Іванівна є автором 8 публікацій.

Крім неї на кафедрі тоді працювало 5 асистентів та 2 лаборанти. Наукові дослідження були присвячені вивченню білкового спектру сироватки крові при різних патологічних станах у дітей, вивченню стану серцево-судинної системи при гострих розладах травлення і холецистопатіях (В.П. Рибачук та Г.М. Рагуліна). 

У наступні роки (1962-1964 рр.) керувала кафедрою дитячих хвороб доцент М.П. Дергильова. За цей період була створена біохімічна лабораторія. 

У зв’язку з відкриттям в інституті педіатричного факультету кафедра педіатрії в 1964 році була розділена на дві кафедри. Кафедру педіатрії лікувального факультету очолив доцент В.О. Чеканов (захистив кандидатську дисертацію на тему: «Фізичні вправи, як лікувальний фактор ревматизму у дітей»). А першим завідувачем кафедри педіатрії педіатричного факультету у Вінницькому медичному інституті став доцент Гнатюк Олександр Іванович, який в 1967 році став професором та очолював кафедру дитячих хвороб упродовж 27 років.

Гнатюк Олександр Іванович (23.11.1921, с. Животівка, нині Оратівського р-ну, Вінницької обл.) педіатр, доктор медичних наук (1966), професор (1967). Закінчив Харківську фельдшерсько-акушерську школу (1940), Харківський медичний інститут (1952), де відтоді й працював: аспірант (1952-1954), асистент (1954-1959), в. о. доцента (1959-1961), старший науковий співробітник кафедри педіатрії Харківського медичного інституту (1962-1964). В. о. завідувача кафедри педіатрії (1964-1965), завідувач кафедри дитячих хвороб педіатричного факультету (1965-1990), професор, в. о. завідувача кафедри педіатрії № 2 (1990-1991), професор кафедри педіатрії № 2 (1991-2014) ВНМУ ім. М.І. Пирогова. 

                    

Був головою Вінницького обласного товариства дитячих лікарів. Протягом 1941-1945 рр. – військовий фельдшер на фронтах Другої світової війни.

         У 1979 р. став лауреатом Державної премії УРСР в галузі науки і техніки за підготовку підручника «Дитячі хвороби». Нагороджений орденами Червоної Зірки (1942), Вітчизняної війни ІІ ступеня (1943), Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2003), медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» Відмінник охорони здоров’я (1979). 

Автор численних наукових праць і раціоналізаторських пропозицій. Основні напрямки наукових досліджень: вивчення особливостей перебігу гломерулонефриту та інфекцій сечових шляхів у дітей, розробка питань реабілітації та диспансеризації дітей з захворюваннями органів сечовидільної системи. 

Проф. Гнатюк О.І. у короткі терміни успішно організував роботу кафедри, яка до 1980 року працювала на базі дитячого відділення обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, а з моменту відкриття Вінницької обласної дитячої лікарні у 1980 році – на її базі. Дитяча нефрологія була одним з провідних напрямків наукової діяльності співробітників кафедри. Колективом кафедри проводились наукові дослідження та лікувальна робота по зниженню захворюваності та смертності через гострі та хронічні захворювання нирок у дітей різного віку. На базі медичного інституту проводились Всесоюзні конференції з питань дитячої нефрології. Була затверджена класифікація первинного гломерулонефриту у дітей. Проводилося викладання педіатричних дисциплін на всіх курсах навчання. Постійно здійснювалася підготовка клінічних ординаторів та аспірантів. У 1982 році назву кафедри змінено на кафедру педіатрії №2.  

 

За період завідування під керівництвом проф. Гнатюка О.І. захищено 2 докторські та 16 кандидатських дисертацій. Видано керівництва, монографії та навчальні посібники для студентів "Практична нефрологія дитячого віку", "Практична кардіологія дитячого віку, "Дифузні захворювання сполучної тканини", "Фітотерапія в педіатрії", "Невідкладні стани у дітей", "Онкогематологія дитячого віку", "Практична ендокринологія дитячого віку", "Лікувальне харчування при дитячих хворобах", "Парентеральне харчування при захворюваннях дітей раннього віку. Інфузійна терапія".

У 1973 році було створено окрему кафедру пропедевтичної та факультетської педіатрії. На посаду зав. кафедри за конкурсом була обрана професор Лариса Порфіріївна Решоткіна.

                       

Решоткіна Лариса Порфиріївна (22.11.1926, м. Нікополь, Дніпропетровської обл.), доцент (1964), доктор медичних наук (1969), професор (1969). 

         Навчалася у Дніпропетровському медичному інституті, закінчила з відзнакою Чернівецький медичний інститут (1949). Клінічний ординатор кафедри педіатрії Чернівецького медичного інституту (1949-1962), в. о. доцента (1962-1963), доцент (1963-1966), завідувач кафедри педіатрії Івано-Франківського медичного інституту (1966-1973). Завідувач кафедри пропедевтичної і факультетської педіатрії Вінницького медичного інституту (1973-1992), з 1992 р. – професор кафедри педіатрії того ж ВНЗ. Протягом 2004-2011 рр. – професор кафедри післядипломної освіти за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина», цикл «Педіатрія». 

         Упродовж багатьох років була консультантом у відділеннях з найбільш важким контингентом хворих: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії, патології новонароджених і недоношених, патології дітей раннього віку. Зробила вагомий внесок у розвиток вітчизняної неонатології. Наукові дослідження присвячені актуальним питанням педіатрії і неонатології – лікуванню і реабілітації дітей з бронхо-легеневою патологією, лікуванню і виходжуванню недоношених дітей та дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку та ін. Під керівництвом професора Л.П. Решоткіної захищено 2 докторські (професори С.К. Ткаченко, Р.П. Волосянко) та 12 кандидатських дисертацій. Багаторічні наукові і клінічні дослідження знайшли своє відображення у 132-х наукових працях, 2-х монографіях, численних методичних рекомендаціях для педіатрів, а також інформаційних листках та раціоналізаторських пропозиціях. 

       Нагороджена медалями «За трудову відзнаку» (1966), «Ветеран праці» (1985), «За доблесну працю», знаком «Відмінник охорони здоров’я», Почесною грамотою МОЗ УРСР (1984). 

 

                          

 

З 1973 по 1982 роки викладання велося на третьому (пропедевтична педіатрія) та четвертому (факультетська педіатрія) курсах педіатричного факультету. Штат кафедри складався з 5-ти викладачів і 2-х лаборантів. Базою кафедри було дитяче відділення на 60 ліжок при 4-ій міській клінічній лікарні і дитяче відділення на 40 ліжок при Вінницькій центральній районній лікарні. З 1982 року обсяг викладання розширився за рахунок введення госпітальної педіатрії та субординатури, у зв'язку з чим кафедра отримала назву кафедри педіатрії №1. Основною клінічною базою кафедри була обласна дитяча клінічна лікарня на 400 ліжок. Штат кафедри зріс до 9 чоловік викладацького складу. 

 

                   

 

На кафедрі постійно здійснювалась підготовка клінічних ординаторів та аспірантів. З 1991 року введена субординатура з педіатрії у вигляді циклів. Науковим напрямком кафедри було вивчення клінічних, імунологічних, біохімічних аспектів патологічних станів дітей раннього віку, пов'язаних з недоношеністю, затримкою внутрішньоутробного розвитку, дефіцитом заліза, перинатальною патологією та розробка методів лікувальної та реабілітаційної корекції виявлених порушень. За цей період було захищено 3 кандидатські дисертації (І.С. Горовий, О.С. Яблонь на тему: «Особенности выхаживания глубоко недоношенных детей с транзиторным иммунодефицитом и анемией», Н.М. Пахнюща на тему: «Патогенетичне обґрунтування лікувально-реабілітаційного комплексу при порушені розвитку дітей з внутрішньоутробною гіпотрофією»).

       У 1992 р. відбулося об’єднання кафедр №1 та №2 у єдину кафедру дитячих хвороб, яку очолив професор Терентій Кирилович Набухотний. 

Набухотний Терентій Кирилович (народився 15 квітня 1940 року). Закінчив Чернівецький медичний інститут (1964 р.) та аспірантуру (1968 р.) при кафедрі дитячих хвороб Українського інституту вдосконалення лікарів (м. Харків), де до 1973 року працював асистентом.

 

                         

 

З 1973 року Терентій Кирилович – асистент кафедри дитячих хвороб Чернівецького державного медичного інституту. У 1970 році захистив кандидатську дисертацію, в 1977 році – докторську на тему: «Вопросы патогенеза и клиники поражения некоторых внутренних органов и систем при острых респираторных вирусных инфекциях у детей», став доктором медичних наук в 34 роки. Доцент з 1974 року, професор - з 1979 року. У 1980 році очолив кафедру педіатрії № 1 педіатричного факультету Чернівецького медичного інституту. У 1986 році, у зв’язку з закриттям педіатричного факультету в Чернівецькому державному медичному інституті, переводиться в Запорізький державний медичний інститут, де очолює колектив кафедри педіатрії № 1. Важливим та відповідальним періодом у житті Т.К. Набухотного були 1986–1996 роки, коли за наказом МОЗ України, у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС, він був призначений відповідальним за вивчення медико-біологічних наслідків радіаційного впливу на організм дитини в ранній післяаварійний період. 

З 1992 року очолив кафедру педіатрії Вінницького медичного інституту. Під час роботи завідувачем кафедри дитячих хвороб Вінницького медичного інституту Набухотний Т.К.продовжив наукові традиції кафедри. Під керівництвом професора Т.К. Набухотного у цей період захищено докторські дисертації В.П. Павлюк, Т.В. Сорокман на тему «Моніторинг стану здоров’я дітей, які постійно проживають у зоні тривалої дії малих доз іонізуючого випромінення» та кандидатські дисертації І.В. Сторожук на тему «Особливості антиоксидантної системи у недоношених новонароджених», Н.І. Сінчук на тему«Стан фізичного розвитку дітей, які мешкають в умовах тривалого впливу малих доз радіації внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», О.В. Катілова на тему «Особливості стану здоров'я підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності».

 

 

З 1997 року працював в Інституті внутрішніх справ МВС України, з 1999 року – в Українській військово-медичній академії Міністерства оборони України. Сфера наукових інтересів – респіраторні інфекцій у дітей, вигодовування дітей раннього віку, вивчення нейро-ендокринних механізмів адаптації новонароджених, віддалені медичні наслідки Чорнобильської катастрофи. Загалом Терентій Кирилович підготував 25 кандидатів та 8 докторів медичних наук. 

Він продовжив наукові традиції кафедри. Під керівництвом професора Т.К. Набухотного у цей період захищено докторські дисертації В.П. Павлюк, Т.В.Сорокман та кандидатські дисертації І.В. Сторожук, Н.І. Сінчук, О.В.Катілова.

З 1998 року кафедру дитячих хвороб очолює доцент Володимир Григорович Гришко.

           

Гришко Володимир Григорович (24.11.1937 р.н.-2021 р.). В 1961 році закінчив Харківський державний медичний інститут. З 1961 працював районним педіатром Чечельницького району Вінницької області. З 1963 року займав посаду заступника головного лікаря по медичній частині цієї ж лікарні, з 1965 року заступник головного лікаря Ольгопільської районної лікарні №2, а в 1966 році став головним лікарем цієї лікарні. З 1967 року головний лікар Чечельницької лікарні Вінницької області. З 1968 року зачислений на посаду в.о. аспіранта кафедри педіатрії педіатричного факультету Вінницького медичного інституту. З 1969 року працював асистентом кафедри педіатрії Вінницького медичного інституту. З 1974 року є членом партійного бюро факультету, в 1975 році був призначений на посаду відповідального за лікувально-профілактичну роботу по педіатрії при Вінницькому медичному інституті. В 1982 році Грушку Володимиру Григоровичу присвоєне вчене звання доцента. З 1998 року очолив кафедру дитячих хвороб Вінницького медичного інституту. Наукова діяльність: в 1975 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Еритропоетична активність плазми крові при дифузному гломерулонефриті у дітей» та 10 грудня цього ж року йому було присвоєне вчене звання кандидата медичних наук. Є автором 36 друкованих робіт, 1 монографії, 2 раціоналізаторських пропозицій. Нагороди: в 1968 році нагороджений нагрудним значком «Відмінник охорони здоров’я», в 1980 році – «Переможець соціалістичного змагання Х п’ятирічки», в 1978 році приказом ректора інституту занесений на «Дошку пошани» Вінницького медичного інституту.

За час завідування Гришком В.Г. було організовано роботу курсу медичної генетики, узв’язку з чим кафедра отримала назву - кафедра дитячих хвороб з курсом медичної генетики. На кафедрі продовжується вивчення проблем дитячої нефрології, неонатології, гематології, пульмонології, медичної генетики. Виконана 5-ти річна планова науково-практична робота співробітників кафедри на тему: «Особливості клініки і перебігу пієло- і гломерулонефриту в сучасних екологічних умовах». Розроблені навчальні плани з очної та заочної інтернатури. Для лікарів, студентів, інтернів і середніх медичних працівників видані методичні та практичні посібники з питань виховання здорової дитини, профілактики захворювань у дітей раннього віку, організації амбулаторно-поліклінічної допомоги у місті та селі, диспансеризації і реабілітації хворих дітей. Впроваджено в практику охорони здоров’я методичні рекомендації для викладачів та студентів.

У 2001р. кафедру дитячих хвороб з курсом медичної генетики прийняла професор Каблукова Олена Кас’янівна. Професор, доктор медичних наук Каблукова Олена Кас′янівна (4.10.1939 р. – 26.12.2017 р.). У 1962 році Олена Кас’янівна закінчила педіатричний факультет Львівського державного медичного інституту. Протягом 8 років після закінчення навчання в інституті працювала дільничним педіатром і викладачем в медичному училищі м. Раменське, Московської області. З 1971 по 1976 рік працювала науковим співробітником у московському НДІ педіатрії і дитячої хірургії МОЗ РСФСР, де успішно в 1975 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Оксалурия у детей с заболеваниями почек», науковим керівником була професор М.С. Ігнатова. У Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова Олена Кас’янівна працювала з 1977 року на посаді асистента кафедри дитячих інфекційних хвороб, де у 1988 році її обрали на посаду доцента і завідувачем курсу дитячих інфекційних хвороб. У 1991 році захистила докторську дисертацію на тему «Изменения клеточных мембран при неосложненных и осложненных острых вирусных инфекциях у детей и эффективность препаратов мембраностабилизирующего действия» в Московському НДІ педіатрії і дитячої хірургії МОЗ РСФСР. В 1994 році отримала вчене звання професора. З 1993 по 2001 рік була завідувачем кафедри педіатрії Хмельницького факультету післядипломної освіти ВЕМУ ім. М.І. Пирогова. А в 2001 році Олена Кас’янівна очолила кафедру дитячих хвороб з курсом медичної генетики. Олена Кас’янівна була автором 250 наукових публікацій з різних проблем педіатрії, нею було видано 8 інформаційних листів, 6 – методичних рекомендацій, 10 – раціоналізаторських пропозицій, 22 впровадження в лікувальний процес, 1 посібник. Вона підготувала 10 кандидатів та 1 доктора медичних наук.  Каблукова О.К. була головою Вінницького осередку Асоціації педіатрів, членом атестаційної комісії Управління охорони здоров’я та курортів Вінницької облдержадміністації, учасником робочої групи МОЗ України по розробці клінічних протоколів догляду та стандартів медичного спостереження за здоровими дітьми з участю експертів ВООЗ. У 2007 році Олена Кас’янівна обрана дійсним членом (академіком) Міжнародної Академії наук Екології та безпеки життєдіяльності. Також вона була членом спеціалізованих вчених рад Буковинського державного медичного університету та Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

 

           

Зберігаючи традиції кафедри, закладені її засновниками професорами О.І. Гнатюком і Л.П. Решоткіною, на кафедрі дитячих хвороб з курсом медичної генетики продовжувалось проведення різнопланових наукових досліджень. Наукові дослідження були присвячені вивченню етіології, патогенезу і лікуванню гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, а саме, ускладненням ГРВІ на центральну нервову систему, органи дихання, нирки. Пізніше основою наукової діяльності кафедри стали проблеми дитячої нефрології – вивчення поширеності, ранньої діагностики захворювань нирок у дітей, вивчення соматотипів та еритроцитарних антигенів у підлітків, які хворіють на хронічний пієлонефрит, проблеми нефрологічної допомоги дітям з нефропатіями. Видано навчальні посібники для студентів та інтернів „Невідкладні стани при гострих вірусних і бактеріальних захворюваннях у дітей” (О.К. Каблукова), «Клінічні лекції з неонатології» (О.С. Яблонь, О.С. Рубіна). Штат кафедри складався з 25 чоловік професорсько-викладацького складу.

 

 

За цей період на кафедрі захищені 4 докторські (В.М. Дудник на тему: «Анемія при ювенільному ревматоїдному артриті: особливості патогенезу, діагностика та лікування»(науковий консультант проф. Л.І.Омельченко), Н.І. Токарчук на тему: «Морфофункціональний стан тимусу, гіпофізарно-тиреоїдної системи та оптимізація лікування дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію» (науковий консультант проф. Бережний В.В.), О.С. Яблонь на тему: «Оптимізація лікувально-профілактичної допомоги новонародженим з дуже малою масою тіла» (науковий консультант проф. Є.Є.Шунько), Т.Л. Процюк “Прогнозування та особливості перебігу бронхіальної астми у міських та сільських школярів Подільського регіону”  (наукові консультанти – професор А.І.Кожем’яка і   професор І.В.Гунас) та 11 кандидатських дисертацій. У 2008 році, у зв’язку зі створенням ще однієї кафедри педіатрії, кафедру було реорганізовано і присвоєно назву кафедри педіатрії №1. 

 

У 2010 році кафедру педіатрії №1 очолила д.м.н., професор Ольга Степанівна Яблонь.

Яблонь Ольга Степанівна закінчила у 1980 педіатричний факультет Вінницького медичного інституту ім. М. І. Пирогова з відзнакою. Працювала лікарем-педіатром, а з 1982 року – асистентом кафедри педіатрії №1 Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова. У 1991 році захистила кандидатську дисертацію «Особенности выхаживания глубоко недоношенных детей с транзиторным иммунодефицитом и анемией», виконану під науковим керівництвом професора Л. П. Решоткіної. У 2008 році захистила докторську дисертацію «Оптимізація лікувально-профілактичної допомоги новонародженим з дуже малою масою тіла», у якій в результаті вперше проведеного тривалого спостереження за когортою українських дітей з масою тіла менше 1500 г виявлено віддалені наслідки перинатальної патології, оцінено вклад процесів апоптозу, некрозу та регенерації у формування патології головного мозку глибоко недоношених дітей, виявлено тісний зв’язок між активністю запального процесу, оксидативного стресу, ступенем цитопатичної гіпоксії та формою і важкістю патології. Розроблено і запроваджено принципи виходжування глибоко недоношених новонароджених на підставі концепції розвиткового догляду.

У 1996 році О.С. Яблонь присвоєно вчене звання доцента, у 2011 році – вчене звання професора. Має вищу кваліфікаційну категорію з педіатрії та неонатології. Є консультантом Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні та міської лікарні «Центр матері та дитини».

                          

Є головою Вінницького осередку Асоціації педіатрів України. Член редколегії журналу «Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина». Учасник робочих груп МОЗ України по розробці клінічних протоколів та стандартів надання медичної допомоги дітям та новонародженим з участю експертів ВООЗ. 

Ольга Степанівна Яблонь є автором 206 наукових праць, в тому числі 6 навчальних посібників, розділів національного керівництва та 5 підручників з педіатрії та неонатології, 10 деклараційних патентів, 23 наукових публікацій Scopus та WoS. Має досвід проведення міжнародних багатоцентрових досліджень в педіатрії та неонатології, сертифікати GCP. Навчалася у Міжнародному інституті університету штату Алабама, США (2006). Є активним учасником наукових форумів з педіатрії та неонатології в Україні та закордоном, зокрема в Індії (2007), Чехії (2009), Німеччині (2010), Данії (2011), Норвегії (2015), Іспанії (2017, 2019). Нагороджена Почесною грамотою МОЗ України (2008), медаллю «За бездоганну медичну службу» від Асоціації неонатологів України (2019) та Почесною грамотою за вагомий особистий внесок у розвиток медицини дитинства та високий професіоналізм» від Асоціації педіатрів України (2019), Грамота як працівник Збройних Сил України (2022). 

Ольга Степанівна Яблонь підготувала 11 кандидатів медичних наук (О.А. Биковська «Клініко-патогенетичні особливості формування бронхолегеневої дисплазії у недоношених дітей», Ю.О. Кислова «Рання діагностика гіпоксично-ішемічного ушкодження центральної нервової системи у недоношених дітей та профілактика несприятливих наслідків», Т.О. Ковтюх «Патогенетичне значення порушення ферокінетики у формуванні гіпоксично-ішемічного ушкодження головного мозку у недоношених новонароджених», Т.І. Саврун «Клініко-патогенетичні особливості гіпоксичної нефропатії у недоношених новонароджених», Д.Ю. Власенко «Клініко-патогенетичні особливості неонатальної захворюваності та її наслідків у дітей, що народилися з масою тіла <1250 грам», О.В. Мазулов «Патогенетична роль сурфактантного протеїну В у формуванні бронхолегеневої патології у дітей», О.Г. Мазур «Клініко-патогенетичні особливості затяжної жовтяниці новонароджених», І.І. Ремінна «Імунопатогенетичні особливості неонатальних пневмоній», Н.П. Чорнопищук «Клініко-діагностичні особливості некротичного ентероколіту передчасно народжених дітей», Бедрій Н.М. "Віддалені наслідки передчасного народження та асоційованої з ним патології неонатального періоду у дітеймдошкільного віку", Бондаренко Т.В. "Педіатричні наслідки перенесеної ГІЕ новонароджених та можливості медичної та соціальної корекції") та має наразі ще 1 дисертантна. 

Професор Ольга Степанівна Яблонь примножила традиції кафедри педіатрії та продовжила проведення різнопланових наукових досліджень, які знайшли своє відображення у науково-дослідній роботі кафедри, яка виконувалася у 2015-2020 р.р. «Оптимізація діагностики та лікування соматичної патології у дітей». Видано навчально-методичні посібники, серед яких: Т.В. Капітан «Пропедевтика дитячих хвороб з доглядом за дітьми». - Вінниця: «Видавництво «Вінницька газета», 2012 – 876 с., Кapitan T. Propadeutics of children’s diseases and nursing of the child. - Вінниця: «Видавництво «Вінницька картографічна фабрика», 2012 – 808 с., навчально-методичні посібники О.С. Яблонь, О.С. Рубіна Неонатологія. - Вінниця: «Видавництво «Теза», 2012 – 159 с., Захворювання дитячого віку за ред. О.С. Яблонь. - Вінниця: «Видавництво «Теза», 2012 – 256 с., О.Yablon/Neonatology Yablon O, Savrun T., Bykovska O. - Вінниця, 2015. – 162 с., Практичний посібник з педіатрії за ред. О.С. Яблонь. - Вінниця: ФПО Рогальська І.О., 2018.-248 с.