Підсумкове заняття з методів обстеження хворих за патології дихальної системи 15-26 жовтня 2018 року

02.11.2018

Пропедевтика внутрішньої медицини є однією з перших дисциплін клінічного етапу додипломної підготовки лікаря, під час вивчення якої відбувається засвоєння студентами методів діагностики внутрішніх хвороб.

Метою викладання навчальної дисципліни «Пропедевтика внутрішньої медицини» є формування у студента основ клінічного мислення і набуття професійних компетентностей обстеження хворого та оцінки основних проявів захворювань внутрішніх органів із дотриманням принципів медичної етики та деонтології.

Проведення підсумкових занять з методів обстеження хворих, впроваджених у 2018-2019 навчальному році, обумовлене виконанням основних завдань  вивчення дисципліни.

Під час підсумкового заняття студенти продемонстрували обсяг засвоєних ними збирання анамнезу, методів фізикального обстеження дихальної системи, лабораторного (загальний аналіз харкотиння, плевральної рідини), інструментального (спірограма, рентгенограма органів грудної клітки) обстеження пацієнтів.

Студенти мали змогу продемонструвати свої навички, узагальнити отримані дані, провести аналіз анамнестичних даних, обґрунтувати синдром, побачити власні помилки, працювати індивідуально та в команді.

Перелік практичних навичок

Скарги: деталізація – діагностичне значення.

Анамнез хвороби, життя: не повний – повний.

Загальний огляд (загальний стан, свідомість, положення в ліжку, статура, колір, тургор шкіри, регіональні лімфатичні вузли): не повний – повний.

Місцевий огляд (форма грудної клітки, симетричність, ЧД, тип, ритм, глибина дихання, участь додаткових дихальних м’язів в акті дихання, участь обох половин грудної клітки в акті дихання): техніка – діагностичне значення.

Пальпація (симптом Поттенджера, голосове тремтіння, ригідність грудної клітки, резистентність міжреберних м’язів, плевральні точки): техніка – діагностичне значення.

Перкусія (нижня межа легені, активна екскурсія нижнього краю, порівняльна перкусія): техніка – діагностичне значення.

Аускультація (основний дихальний шум, додатковий дихальний шум, бронхофонія): техніка – діагностичне значення.

Спірограма (тип вентиляційного порушення, зміна показників ОФВ1, ОФВ1/ФЖЄЛ): оцінка зміни показників – діагностичне значення.

Аналіз харкотиння/плевральної рідини: оцінка зміни показників – діагностичне значення.

Рентгенограма грудної клітки: зміни – діагностичне значення.

Аналіз анамнестичних даних: не повний – повний.

Обгрунтування синдромального діагнозу: не повне – повне.

Оцінювання проводилось у балах.

Практична навичка: техніка – 0,25; висновок – 0,5 балів.

Аналіз анамнестичних даних: 0-0,25-0,5-0,75-1,0 балів.

Обґрунтування синдромального діагнозу: 0-0,5-1,0-1,5-2,0-2,5-3,0 балів.

В кінці заняття бали за шкалою перераховували в традиційну оцінку за 5-ти бальною шкалою.

На методичній нараді кафедри під час обговорення підсумків проведення залікового заняття кожний викладач висвітлив питання, які викликали труднощі у студентів, розібрали помилки, зупинилися на питаннях, які викликали труднощі, зробили висновки щодо удосконалення проведення практичних та підсумкових занять.

Основною метою таких занять є показати, що знання теоретичного матеріалу, техніки проведення того чи іншого методу обстеження не достатньо.

Адже результатом навчання є:

– загальні:

1)        здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;

2)        здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях;

3)        знання та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності;

4)        здатність до адаптації та дії в новій ситуації;

5)        здатність приймати обґрунтовані рішення;

6)        здатність працювати в команді;

7)        навички використання інформаційних і комунікаційних технологій;

 

спеціальні (фахові, предметні):

1)  навички опитування та клінічного обстеження пацієнта;

2)  здатність до визначення необхідного переліку лабораторних та інструментальних досліджень та оцінки їх результатів;

3)  здатність до встановлення синдромного діагнозу захворювання;

4)  здатність до діагностування невідкладних станів;

5)  навички надання екстреної медичної допомоги;

6)  навички виконання медичних маніпуляцій;

7)  здатність до ведення медичної документації;

8)  здатність до проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів.

Підсумкове заняття показало недоліки підготовки студентів, основними з яких є неспроможність проведення аналізу отриманих даних, труднощі обґрунтування синдромального діагнозу, напрямки подальшої підготовки та шляхи удосконалення викладання дисципліни «Пропедевтики внутрішньої медицини».