Життя кафедри: фрагменти одного навчального року

08.07.2013

Життя кафедри: фрагменти одного навчального року

співробітники кафедри 

На календарі кінець травня 2013 року. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини ВНМУ ім. М.І. Пирогова проводить науково-практичну конференцію «Сучасні методи діагностики та лікування розповсюджених захворювань серцево-судинної системи». Вона наближається до завершення, до мене підходить редактор журналу «Участковый врач» з проханням прокоментувати захід, організація та ідеологія якого їй дуже сподобалися і сфотографуватися на обкладинку журналу.

Я розмірковував не довго… Згадав як на кафедрі дискутували щодо тематики конференції, обговорювали її різні аспекти, узгоджували доповідачів, технічні питання. І відповідаю: «Буде фото, але не моє, а кафедри. Колективу, без якого не може здійснитись ні мала, ні велика справа!» «Такого в нас ще не було», – відповіла редактор. «Не було, то буде!» — була моя відповідь. «А справді класно! – мовила редактор, – Давайте робити».

І тут я зрозумів, що сам собі знайшов клопіт. Як «оживити» фотографію? Адже це я знаю, що собою являє те чи інше обличчя, постать, а для тисяч читачів журналу це просто колективне фото і все! Став розмірковувати. Може традиційно, на зразок звіту? Учбово-методична робота, лікувальна робота, наукова діяльність. Ні, так не дуже цікаво!

Може пафосно? Досягли! Здобули! Здолали! Також без інтриги!

Може справді лише звіт про конференцію і все… А хіба ж він передасть деталі, нюанси?.. А саме вони формують загальний фон, атмосферу…

Тому вирішив буду компромісним. Всього потроху: пафосу, серйозності, гумору, роздумів. А ще обмежусь часом, - лише про події останнього навчального року, про чому найяскравіші, що створила кафедра або до яких була причетна! І кілька загальних думок…

 

Думка про кафедру пропедевтики внутрішньої медицини

 

В далекому 1996 році, коли ми святкували 60-річчя з дня заснування кафедри, я написав історично-документальний нарис «Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб», в якому є такі слова: «Велика відповідальність лежить на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб, бо ми вчимо терапевтичній азбуці, ми вперше підводимо майбутнього лікаря до хворої людини, ми перші беремо руку студента в свою руку і прикладаємо її до серця страждаючого.

Багато чого ми робимо перші, а до нас це робили наші попередники і до тих пір, поки ми будемо пам’ятати і поважати їх, до тих пір будуть існувати традиції справжнього професіоналізму, великої гуманності,  відповідальності за справу, яку ми робимо».

І сьогодні я підписуюся під цими словами. Можу з впевненістю стверджувати, що сучасний колектив кафедри зберігає і намагається примножувати традиції наших вчителів, попередників і , в першу чергу, засновника кафедри – талановитого терапевта, педагога, вченого професора Бориса Соломоновича Шкляра.

Загальні відомості (фрагменти)

Всього викладачів – 15

Докторів наук    4 (Ю.М. Мостовой, Т.В. Константинович, Н.О. Пентюк, Л.В. Распутіна)

Кандидатів наук – 11 (Л.П. Солейко, О.К. Откаленко, Г.І. Томашкевич, Т.В. Ткаченко, Г.В. Демчук, Н.С. Слепченко, М.В. Овчарук, О.О. Вільцанюк, О.В. Денесюк, О.Г. Обертинська, А.Г. Степанюк)

Професорів         2 (Ю.М. Мостовой, Т.В. Константинович)

Доцентів           7

Асистентів                 4

 

Середній вік – Дуже працездатний

Загальний педагогічний стаж – 198 років

Загальний медичний стаж  210 років без нічних чергувань та чергувань в святкові дні

Зріст, маса тіла – В межах норми і на будь який смак (Див. фото)

Найулюбленіша пора року – Студентські канікули

 

Дідусів та бабусь кафедри – 3 (Див. фото, здогадайтесь хто)

Свекрух кафедри – 1

Тещ кафедри – 1

Багатодітних сімей кафедри(> 2 дітей) – 7

Онуків кафедри – 5

 

Ця «смішна» статистика для розрядки, а що до серйозної статистики то будь ласка:

Виступів на конференціях державного рівня 32

Виступів на конференціях з міжнародною участю – 7

Статей та тез – 43, з них 9 в іноземних виданнях

Видано монографій3

Навчальних посібників, довідників – 4 

Науково-практичних конференцій державного рівня – 2

регіонального рівня – 8 .

 

Деякі коментарі до деяких цифр

1Довідник-посібник «Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів» видається співробітниками кафедри вже 16 років поспіль. Щорічно він вдосконалюється, доповнюється і завдяки цьому є одним із найпопулярніших, найулюбленіших медичних видань серед лікарів нашої країни. Ми горді тим, що придумали цей проект і будемо й надалі намагатись його реалізовувати. Скаже одне: такої кількості перевидань медичної літератури в Україні немає, на сьогодні в довіднику-посібнику надана інформація про 120 нозологій.  

«Антибіотики в таблицях і схемах: у фокусі – амоксицилін», автори Мостовой Ю.М., Демчук Г.В. – дуже елегантна і зручна книжка. Зразок зрозумілого лаконізму. Зручно користуватися, приємно тримати в руках.  

«Тютюнопаління: культуральні та медико-соціальні аспекти», автори Мостовой Ю.М., Слепченко Н.С., Сідоров А.А. Практично все про паління: від історії до наслідків, від формування діагнозів до крилатих висловів про куріння відомих курців.  

 

 

«30 невідкладних станів в терапії» - книга для лікаря будь-якого фаху. Є розділи, які в вітчизняній літературі раніше не висвітлювалися.

 

 

 

Незважаючи на велику кількість книг та публікацій, що висвітлюють проблему артеріальної гіпертензії, сподіваємось, що наша книжка  «Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність: діагностика, клініка, лікування», автори Ю.М. Мостовой, І.С. Чекман, А.Г. Степанюк, Л.В. Бурдейна, займе достойне місце на бібліотечній полиці лікаря.

Антибіотики широко застосовуються в повсякденному житті, тому будь-яка поглиблена інформація про них, як це зроблено в книзі «Фторхинолоны: место в клинической практике», автори Ю.М. Мостовой, Т.В. Константинович, корисна і важлива для лікаря.

В цьому році вийшло в світ ще одне дуже цікаве видання науково-освітнього спрямування - В.О. Кучер, Ю.М. Мостовой «У истоков антибиотикотерапии. Жизненный путь и научный подвиг З.А. Ваксмана». Ми горді тим, що змогли змалювати геніальну постать Нобелівського лауреата, вихідця з України Зельмана Ваксмана, що створив стрептоміцин і, тим самим, відкрив антибіотичну еру боротьби з туберкульозом.

Щомісяця проводимо засідання Вінницького терапевтичного товариства, на яких самі виступаємо і запрошуємо провідних вчених України.

Наша щорічна березнева конференція, що проходить вже 19 років поспіль «Терапія – 2013: досягнення та перспективи» - це знакова подія. Цю конференцію називають по-різному: «малий терапевтичний з’їзд», «терапевтичні березневі читання». І цього року мала декілька родзинок. По-перше,  досить велика група іноземних вчених, по-друге, симпозіум кафедри, по-третє, інтерактивна лекція, в якій прийняло участь троє лекторів і все відбувалося в формі відкритої дискусії, діалогу наукової суперечки.

 Інтерактивне голосування під час лекцій

 

«Астма в трикутнику думок»

 

 

Цифри, цифри, слова, слова, слова…,але за ними велетенська праця, в першу чергу по учбово-методичній роботі. Щодня, щотижня, щомісяця – пари, лекції, відробки, консультації… Клопітка, послідовна праця, що вимагає терпіння, високої педагогічної майстерності! Але і її ми оптимізуємо…

Вже багато років поспіль, і в цьому рої також, ми проводимо терапевтичну вікторину «Пропедевт-Шоу». Це феєричний студентський захід, що носить навчально-розважальний характер. Він ввібрав в себе найкращі традиції таких відомих програм, як «КВК», «Що? Де? Коли?» і їм подібні. Але все на пропедевтичну тематику, а між конкурсами номери художньої самодіяльності студентів, мініатюри, конкурс художників. Переможців чекають багаточисленні призи, подарунки.

Цього року ми створили ще одну новацію. Провели розважально-освітній вечір «Пропедевти шукають і знаходять таланти». Завдання з практичних навичок чергувались з демонстрацією кулінарних виробів лише на медичну тематику. Незалежне журі з провідних рестораторів міста оцінювали вироби і нагороджували переможців безкоштовними запрошеннями в свої заклади.

До речі, одна з пісень, що виконували студенти, лягла в основу гімну кафедри, який з цього року буде звучати в учбових кімнатах викладачів.

Це лише фрагменти, крихітка нашого життя, нашої діяльності, що ми самі творимо та вдосконалюємо і будемо так робити й надалі…