Студенту

Інтерну

Master

Аспіранту

Силабус

Вибіркові курси

Clinical ordinator

Історія кафедри

Кафедра була організована в 1934 році. З 1934 до 1941 року займала різні приміщення обласної лікарні ім. М.І. Пирогова. В післявоєнні роки кафедрі виділяють чотири кімнати на території нинішньої кафедри мікробіології, а з 1959 року вона переводиться у відбудоване ліве крило морфологічного корпусу, де розміщується і в теперішній час.

Перший завідувач кафедри Микола Опанасович Вакуленко (з 1934 до 1948 року) був висококваліфікованим патологом та фахівцем з бактеріології, успішно керував науковою роботою на кафедрі, мав 30 друкованих робіт. Тематика наукових досліджень кафедри була присвячена вивченню загальної патології і бактеріології. Асистентами працювали Г.П. Барановський та Г.І. Пашкевич. З 1945 року на кафедрі працювали Г.Я. Борачук, С.Х. Алімбек, П.І. Улянецька. У 1947 році на посаду доцента було обрано П.Г. Костенко. У 1948 році М.О. Вакуленко за власним бажанням залишив кафедру.  У 1948-1949 роках (всього протягом року) кафедру очолював доцент Костенко П.Г.

З 1949 до 1964 року завідувачем кафедри був професор Микола Володимирович Константинович. В 1953 році замість вибулих Г.Я. Борачук, С. Х. Алімбек і П.І. Улянецької асистентами зараховуються Ж.І. Жабін та М.П. Шрамко. З 1953 до 1963 року на кафедрі також працювали асистентами Е.О.Головновська, Г.І.Окайомова, М.М.Вакуленко, Б.В.Ядвіжин, І.М.Чернишов, С.В.Ладутько. У 1956 році Микола Володимирович захистив докторську дисертацію «О смешанном туберкулезном менингите». М.В. Константинович був гарним організатором, лектором, висококваліфікованим науковим працівником, користувався авторитетом серед студентів та лікарів. Науково-дослідна робота кафедри була присвячена проблемам злоякісних пухлин, туберкульозу, питанням патоморфозу.

З 1964 до 1987 року кафедру очолювала професор Єлизавета Іванівна Маковська. В цей період на кафедрі постійно або короткочасно працювали доценти: М.П. Шрамко, В.І. Жабін, В.Г. Козлов, П.Ф. Шамрай, М.С. Пушкар; асистенти: І.Я. Бритван, О.П. Безкоровайний, В.Т. Рауцкієне, В.М. Куденко, Л.А. Мацедонська, М.Р. Борейко, В.В. Біктіміров. В цей час кафедральні працівники займались дослідженням впливу пестицидів на організм людини і тварин. По цій тематиці було надруковано понад 250 наукових праць та вийшла монографія Є.І.Маковської «Патологічна анатомія інтоксикації отрутохімікатами» (1967).

З 1987 до 1994 року кафедрою керував доцент Володимир Григорович Козлов. Крім завідуючого на кафедрі працювали доценти М.Р. Борейко та В.Т. Рауцкієне, асистенти В.В. Щербанюк, В.П. Сорокоумов, М.М. Якубовський, О.В. Федорченко та В.О. Беньямінов (усі викладачі - випускники нашого інституту), лаборанти Л.В. Залізюк, М.К. Шатайло, Е.І. Шимко, П.С. Жупанова. Наукова робота кафедри була присвячена вивченню пневмоній та пневмопатій під впливом лікарських препаратів. Доцент В.Г.Козлов був прекрасним організатором, лектором, висококваліфікованим патологом. Він був деканом по роботі з іноземними студентами, завідував кафедрою в Замбійському університеті (1971-1976), був організатором Кабульського медінституту, а потім радником ректора цього інституту (1980-1984), нагороджений медаллю Афганістану «Вірність».

З 1994 року до 2008 року кафедру очолював професор Віктор Васильович Біктіміров. На кафедрі працюють доценти М.Р. Борейко, О.В. Федорченко, В.Т. Рауцкієне, В.П. Сорокоумов, С.В. Вернигородський, А.О. Гаврилюк, П.С. Жученко, А.М. Березовський, асистенти Т.М. Король, А.Г. Скорук, В.В. Максимчук, З.П. Ніжинська-Астапенко, Н.В. Бенедіктова, Г.М. Галунко, лаборанти Л.В. Залізюк, Л.В. Кременська, О.В. Спрут, препаратор Ставнича О. Науково-дослідна робота кафедри присвячена патологічній анатомії медикаментозних пневмопатій, а також морфогенезу та медикаментозному патоморфозу захворювань шлунково-кишкового тракту. Віктор Васильович Біктіміров був прекрасним організатором, лектором, висококваліфікованим патологом, талановитим вченим. Працював на посаді проректора з лікувальної роботи. У 1986 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Морфогенез экспериментальной пневмонии при воздействии полихлорпинена и карбофоса». У 1995 році успішно захистив докторську дисертацію за двома спеціальностями (педіатрія та патологічна анатомія) на тему «Нові підходи до підвищення ефективності антибіотико терапії бронхолегеневих захворювань у дітей». 29 травня 1997 року йому було присвоєно вчене звання професора. Віктор Васильович є автором понад 190 наукових праць та 15 патентів на винахід і авторських свідоцтв. Під його керівництвом захищено 4 докторських та 11 кандидатських дисертацій. На великий жаль 29 листопада 2008 року Віктор Васильович Біктіміров передчасно пішов з життя після важкої хвороби.

В 2001 р. відбулося об’єднання кафедри судової медицини з кафедрою патологічної анатомії в єдину кафедру патологічної анатомії, судової медицини та правознавства.З січня по серпень 2009 року обов’язки завідувача кафедри виконував доцент Федорченко О.В.

З вересня 2009 року до вересня 2020 року завідувачка кафедри д.м.н., професор Гаврилюк Алла Олександрівна. У 2020 р. відбулося роз’єднання кафедри судової медицини з кафедрою патологічної анатомії на дві окремі кафедри, а саме на кафедру патологічної анатомії та на кафедру судової медицини та права. З жовтня 2020 року в.о. завідувача кафедри, а з 4.01.2021 року завідувач кафедри патологічної анатомії д.м.н., професор Вернигородський Сергій Вікторович.

Штат кафедри

Новини

Наукова діяльність

Основним напрямком наукової роботи кафедри патологічної анатомії є розробка критеріїв ранньої морфологічної діагностики дисплатичних, метапластичних, дисрегенераторних, неопластичних, інволютивно-дегенераційних і запально-деструктивних змін, прогнозу та патоморфозу захворювань шлунково-кишкового тракту, сечостатевої, нейроендокринної та імунної системи.

За останні роки на основі отриманих даних співробітниками кафедри вивчені та встановлені чіткі критерії діагностики різних типів метапластичних та диспластичних змін слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Вперше розроблений алгоритм морфологічної діагностики хронічного гастриту з метапластичними та диспластичними змінами епітелію. На основі вивчення ультраструктури слизової оболонки шлунка, дослідження кислотоутворювальної функції шлунка виявлений вплив камбіальних та ефекторних клітин у формуванні метаплазії, дисплазії та атрофії слизової оболонки. Встановлена корелятивна залежність між вираженістю клінічних, ендоскопічних та патоморфологічних особливостей у хворих з метапластичними та диспластичними змінами. Розроблена оригінальна програма клінічного спостереження за хворими з метапластичними та диспластичними змінами епітелію ШКТ.

Розроблений оптимальний метод гістохімічної діагностики метапластичних, дисрегенераторних, неопластичних, інволютивно-дегенеративних і запально-деструктивних змін слизової оболонки тонкої кишки в умовах опікового шоку середнього ступеня важкості та при корекції його колоїдно-гіперосмолярними розчинами. Вперше проведено аналіз змін структури, перебудови судин мікроциркуляторного русла та сполучної тканини тонкої кишки, активності відновлення клітин крипт тонкої кишки в умовах дії циклофосфаміду та його поєднання з бензофурокаїном і з метилурацилом у різні строки. Отримані нові дані щодо структури стінки тонкої кишки, що перебувала в умовах дії циклофосфаміду, та при стимуляції відновлення її бензофурокаїном та метилурацилом. Встановлено, що за умов дії циклофосфаміду товщина слизової оболонки, висота ворсинок, глибина крипт, висота стовпчастих епітеліоцитів, питома вага сполучної тканини, співвідношення питомої ваги складових (кровоносних та лімфатичних капілярів, інтерстиційних просторів) власної пластинки слизової оболонки та підслизового шару не відновлюються до тридцятої доби експерименту. Розширено уявлення про морфологічне підґрунтя впливу бензофурокаїну та метилурацилу на тканини стінки тонкої кишки через стимуляцію репаративної регенерації. Вперше доведено, що структура стінки тонкої кишки, яка знаходилася в умовах дії одноразового введення циклофосфаміду, під дією бензофурокаїну сягає контрольних значень швидше (більшість показників − до сьомої доби), ніж під дією метилурацилу (більшість показників ‑ до тридцятої доби).

Запропоновано для практичного використання алгоритм оцінки вірусобумовленого і імуноцитарного руйнування печінки та активація (або стабілізація) фіброзу печінки у хворих на хронічні вірусні гепатити, а також оптимальний перелік необхідних гістохімічних та імуногістохімічних (ІГХ) методик, необхідних для патоморфологічного визначення прогресування та стабілізації хронічного вірусного гепатиту в гепатобіоптатах.

Результати дослідження щодо морфологічних змін тонкої кишки в умовах дії циклофосфаміду та більш швидкого відновлення її при умові комбінованого введення вказаного цитостатика з бензофурокаїном, ніж з метилурацилом; активності відновлення ушкоджених циклофосфамідом тканин тонкої кишки, що зростає при комбінованому введенні цитостатика з бензофурокаїном та з метилурацилом, є основою для нових підходів до розробки способів стимуляції відновлення тканин після впливу цитостатичних засобів та служить підґрунтям для клінічних досліджень бензофурокаїну та метилурацилу у якості препаратів для стимуляції репаративної регенерації епітелію тонкої кишки після проведення хіміотерапевтичного лікування.

Впровадження в клінічну практику колоїдно - гіперосмолярних розчинів лактопротеїну з сорбітолом HAES-LX-5% для здійснення корекції порушеного гомеостазу при ендо- і екзогенних інтоксикаціях призведе до скорочених термінів лікування, періоду реабілітації та відновлення працездатності.

Вивчено гістохімічні зміни та проаналізовано топографоанатомічні співвідношення загрудинної залози (ЗЗ) зародків та передплодів людини в пренатальному періоді. Встановлено, що для органогенезу ЗЗ упродовж зародкового періоду характерним є: втрата зв’язків із глоткою, тісна взаємодія парних зачатків між собою, з топографоанатомічно прилеглими органами та із судинно-нервовими утвореннями цієї ділянки (щитоподібна та прищитоподібні залози, гортань, глотка, стравохід; аорта, сонні артерії; стовбури блукаючих нервів, нижньо- і верхньогортанні нерви).

Вивчено гістохімічні зміни та проведений порівняльній аналіз вмісту муцинів в епітеліоцитах стравохідно-шлункового переходу.

Розроблена скринінгова програма спостереження за хворими з передраковими станами слизової оболонки шлунка (СОШ), що сприятиме діагностуванню кишкової метаплазії (КМ) на ранніх стадіях її розвитку та упередженню трансформації метапластично зміненого епітелію в неопластичний. На основі отриманих даних встановлені чіткі критерії діагностики різних типів метаплазії СОШ. Розроблені критерії прогресування КМ СОШ, що уможливить прогнозування перебігу хронічного атрофічного метапластичного гастриту. Виявлені морфологічні критерії метаплазії СОШ сприятимуть покращенню її ранньої діагностики у хворих з гастроентерологічною патологією. Розроблений та запатентований оптимальний спосіб діагностики й оцінки тяжкості хронічного атрофічного метапластичного гастриту. Використання запропонованого алгоритму патоморфологічної діагностики КМ сприятиме виявленню ранніх етапів метапластичної трансформації СОШ, що забезпечить оптимізацію лікувальної і профілактичної тактик щодо хворих з передраковими змінами і станами шлунка.

За результатами науково-дослідної роботи кафедри опубліковано близько 500 наукових праць.

Література, що видана кафедрою

Маковская Е.И. Патологическая анатомия отравления ядохимикатами. М.: Медицина, 1967. 347 с.